Вважається, що вперше ідея щеплення виникла у VIII столітті нашої ери в Індії. В усякому разі, у 900 році арабські вчені писали про варіоляцію. Це такий метод щеплення проти віспи, який стихійно виник і поширився по Азії та Африці, і в якийсь момент був привезений і в Європу. Він полягав у тому, що у хворого на віспу брали гній та струпи зі шкіри і втирали здоровій людині. Вважалося, що людина після цього перехворіє, але перехворіє легко і в майбутньому вже не захворіє. Це була правда для приблизно 90% тих, хто таким чином щепився. Проте 10% важко хворіли, а половина з них вмирала. Більше того, часто варіоляція була причиною епідемій чорної віспи. Але все ж таки це була альтернатива, яка дозволяла людям якось більш впевнено дивитися в майбутнє.
Стосувалася варіоляція виключно віспи. Ніхто навіть не думав, що щось подібне можна застосувати до чогось іншого. Ми знаємо про варіоляцію тому, що приблизно в 1719 році англійці завезли її з Туреччини до себе. У Великобританії щепився король Георг І та його діти. Потім вона потрапила до Франції та інші країни. Створювались віспяні дома, куди можна було прийти будь-кому і щепитися таким чином. Такий дім був відкритий і в Києві.
Вся історія винайдення вакцинації займає приблизно 50 років. Долучилися англійці й німці.
Але популярним це зробив Едвард Дженнер в 1798 році. А він зробив досить просто: взяв матеріал хворобливий не від людської віспи, а від віспи тварин, сподіваючись, що буде перехресний імунітет. Звичайно, таких слів тоді ніхто не знав. Але було багато спостережень: доярки не хворіють на віспу, кавалеристи, які часто стикаються з віспою коней, теж не хворіють.
Дженнер винайшов саме слово «вакцинація». «Вака» – це «корова» латиною. Оскільки він брав коров’ячий матеріал, то назвав це все «вакцинами» і «вакцинацією».
на фото Едвард Дженнер вакцинує людей, які бояться, що через це стануть схожими на корів. Карикатура 1802 року
(за матеріалами Дмитро Шурхало)
Львівський обласний центр контролю та профілактики хвороб
Comments