СНІД – відносно нова інфекційна хвороба. Перше повідомлення про СНІД з’явилось у 1981 році в США, де з 1979 року спостерігались дивні групові захворювання на пневмоцистну пневмонію та саркому Капоші – рідкісні хвороби, які виникають на тлі імунодефіциту. Швидке поширення хвороби вказувало на її інфекційну природу.
У результаті пошуку в цьому напрямку в 1983 році у Франції в Інституті Пастера під керівництвом Люка Монтаньє відкрили збудника – вірус імунодефіциту людини. Після цього вірус повторно досліджено в 1984 році в США в Національному інституті раку під керівництвом Роберта Галло.
СНІД (синдром набутого імунодефіциту) – це стадія розвитку хвороби, зумовленої ВІЛ-інфекцією (вірусом імунодефіциту людини), що характеризується клінічними проявами, які спричинені глибоким ураженням імунної системи людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням.
Багато людей не відчувають симптомів інфікування ВІЛ у перші кілька місяців після зараження та можуть не знати, що вони інфіковані.
Інші можуть відчувати симптоми, схожі на грип, включаючи лихоманку, головний біль, висип і біль у горлі. Однак у перші кілька місяців вірус найбільш заразний.
У міру прогресування захворювання симптоми розширюються та стають більш вираженими. Це може включати збільшення лімфатичних вузлів, втрату ваги, лихоманку, діарею та кашель.
ВІЛ послаблює здатність організму боротися з іншими інфекціями, і без лікування люди стають більш сприйнятливими до інших важких захворювань, таких як туберкульоз, криптококовий менінгіт, бактеріальні інфекції та деякі види раку, включаючи лімфоми та саркому Капоші.
Якщо вчасно не виявити інфікування ВІЛ та не розпочати лікування, у людини розвивається СНІД. Люди з СНІД мають високий ризик смерті, найчастішими причинами якої є туберкульоз, важкі бактеріальні інфекції та криптококовий менінгіт.
Джерело інфекції:
▪️хвора людина
▪️вірусоносій
Шляхи передачі ВІЛ-інфекції:
➡️ при статевому контакті з ВІЛ-інфікованим незалежно від статевої орієнтації;
➡️ від вагітної жінки-вірусоносія чи хворої на СНІД до плода;
➡️ при використанні нестерильного медичного та перукарського інструментарію;
➡️ при пересадці органів, переливанні крові від інфікованої людини;
➡️ можливе зараження при спільному користуванні зубною щіткою, ножем, ножицями тощо.
ВІЛ не передається:
📍 через обійми або поцілунок (проте ВІЛ може передатися, якщо в слині є домішки крові, а у партнерів є відкрита рана в ротовій порожнині);
📍 через рукостискання:
📍 через кашель та чхання;
📍 при проживанні в одній квартирі; використанні спільної ванни або туалету, спільного посуду для їжі; користуванні спільним басейном;
📍 через укуси комах:
📍 при використанні спільного телефону:
📍 через піт або сльози.
Ризики інфікування:
▪️ сексуальні контакти без презервативів,
▪️ ін'єкції наркотичних речовин з використання нестерильних голок і шприців;
▪️ уколи або поранення гострим предметом (голка, скальпель, манікюрні інструменти тощо), забрудненим кров'ю ВІЛ-інфікованої особи;
▪️ пологи, якщо роділля не знає, що вона ВІЛ-інфікована, і не приймає ліків.
Запобігають зараженню ВІЛ:
✔️ Використання презервативів.
✔️ Уникнення ризикованих сексуальних контактів.
✔️ Обмеження кількості сексуальних партнерів.
✔️ Проведення дослідження на ВІЛ перед початком сексуального співжиття.
✔️ Використання стерильних голок, шприців, інструментів та інших виробів медичного призначення.
✔️ Замісна терапія у випадку наркотичної залежності, лікування наркозалежності.
✔️ Ефективне антиретровірусне лікування (АРТ) матері запобігає передачі від неї ВІЛ до дитини під час вагітності, пологів і годування груддю.
✔️ Прийом антиретровірусної терапії знижує ризик подальшої передачі ВІЛ на 96%.
✔️ Періодичне тестування на ВІЛ із застосуванням швидких тестів, які дають результати в той же день та можуть бути проведені вдома.
✔️ Раннє виявлення хвороби значно покращує варіанти лікування та знижує ризик передачі іншим людям, включаючи сексуальних партнерів або партнерів, які користуються наркотиками.
Сьогодні ВІЛ – це не вирок: люди з вірусом імунодефіциту можуть вести звичайне життя, працювати, народжувати, подорожувати за умови своєчасного вживання ліків.
Разом з тим суспільство має з особливою підтримкою та толерантністю ставитися до ВІЛ-позитивних людей, аби вони не почувалися самотніми в боротьбі з недугою.
Символ боротьби з ВІЛ/СНІДом — червона стрічка, запропонована в 1991 році американським художником Франком Муром, який входив до асоціації «Візуальний СНІД». Вона означає: «Я знаю про проблему ВІЛ/СНІДу і я не байдужий до неї».
Comments